Україна живе в мені
Я квіткою мріяла в Карпатах
цвісти... Щоб у ранку роса,
в день сонечко ніжне, надвечір
лагідний дощ, а в ночі б розпускала
довгії крила й до тебе, похмурого, я би летіла, не думаючи ні про що... Тихії зорі шлях малювали б, сяйвом своїм замість фарбів, і місяц як сестру мене обіймав
би... Але прийшли злії вітри.
Мати Земля колискову співає, й діток під свою шкіру ховає, щоб не торкався їх душ буревій.
І нехай під коріння зрізають всі квіти, махнувши рукою - кидають у сніг.
Зацвітемо! Розпукаючі довгі
жовто-блакитні крила...
Пам'ятай, Україна живе в тобі!
Моє похмуре небо спить,
а я лагідно розповідаю
йому сумні казки...
